With profound spiritual joy, the Ukrainian Orthodox Parish of Venerable Amphilochius of Pochaiv in Ravensburg, Germany, welcomed its archpastor, His Eminence Archbishop Daniel, who made his first archpastoral visit to the community. For this young parish, the day marked a historic milestone in its spiritual life, as it witnessed the consecration of its newly constructed iconostasis - a sacred treasure that will henceforth adorn the church and spiritually guide generations of Ukrainian Orthodox faithful toward an encounter with Christ.

The parish is served by Very Rev. Fr. Vadym Karpenko, who, together with the parish family, devoted many years of effort to the construction of the iconostasis. This sacred accomplishment became possible through the sacrificial labor, generous financial support, and heartfelt love of numerous benefactors and parishioners who, with their own hands and faithful hearts, helped build the beauty of God's house.

At the entrance to the church, Archbishop Daniel was warmly welcomed by the parish children, dressed in traditional Ukrainian embroidered garments (vyshyvanky). They presented the Archbishop with flowers and recited poems celebrating Ukraine, the Holy Church, and the love of God.

A particularly moving moment followed as the chairman of the parish council, on behalf of the entire parish family, greeted the Archbishop according to the ancient Ukrainian tradition with bread and salt.

This cherished custom symbolizes hospitality, love, and profound respect for an honored guest. Bread represents life, abundance, and God's blessing, while salt signifies faithfulness, purity of relationships, and the willingness to share not only life's joys but also its hardships. For centuries, the Ukrainian people have welcomed those whom they deeply honor in this way.

Equally symbolic was the greeting offered by the children.

The flowers they presented became a beautiful image of the purity of childhood, innocence, hope, and the future of the Ukrainian Orthodox Church. Indeed, children are the greatest blessing of every parish and a living testimony that the life of the Church continues to flourish even far from the homeland.

Following the welcome, Very Rev. Fr. Vadym Karpenko greeted the Archbishop on behalf of the clergy and faithful, expressing gratitude for his archpastoral care, prayerful support, and ongoing concern for Ukrainians throughout Western Europe.

Fr. Vadym emphasized that the Archbishop's presence was a great blessing for the community and a visible sign of every parish's unity with its diocese and the Mother Church.

In response, Archbishop Daniel conveyed heartfelt greetings and blessings from His Eminence Metropolitan Antony, Primate of the Ukrainian Orthodox Church in the Diaspora.

The Archbishop then addressed the children in a particularly touching way.

Thanking them for the beautiful flowers, he unexpectedly returned them with a fatherly request:

"I receive these flowers with great love, but I would like to ask you to do something very important today. Please take them back, and after the Divine Liturgy, give them to your mothers. It is they who teach you to pray each day, bring you to church, and teach you to love God and your Ukrainian homeland. The most beautiful flowers should always belong to mothers."

These simple yet profound words deeply moved everyone present and served as a powerful reminder of the sacred vocation of motherhood in raising children in the Orthodox faith.

Before the beginning of the Divine Liturgy, Archbishop Daniel celebrated the Rite of Consecration of the New Iconostasis.

An iconostasis is far more than an artistic adornment of an Orthodox church. It is theology expressed in color, the sacred threshold between heaven and earth that reveals to humanity the mystery of God's presence.

Its consecration became a true spiritual joy for the entire parish, for it was born through the love and sacrifice of ordinary people who desired to make God's house a worthy place of prayer.

During the Divine Liturgy, Archbishop Daniel was joined in concelebration by Rev. Fr. Alexander Smoktunowicz, Secretary of the Western European Eparchy; Very Rev. Fr. Vadym Karpenko, parish rector; and the clergy of the diocese.

In his homily, Archbishop Daniel reflected upon the Gospel account of the paralytic who was brought to Christ by four faithful friends, who opened the roof of the house simply to bring their suffering companion into the presence of the Savior (Matthew 9:1-8).

The Archbishop emphasized that it was the compassion of these friends that became the path to God's miracle.

"The Lord intentionally performs this miracle through the faith of others. Those four friends did not leave the sick man alone with his suffering. They took his burden upon their own shoulders. This is precisely how the Church is called to live. We are not called to walk past human pain or wait for someone else to help. We ourselves must become those who carry our brothers and sisters to Christ through prayer, love, encouragement, and mercy. Wherever genuine love for one's neighbor exists, the Lord always performs miracles."

Continuing his reflection, the Archbishop noted that the Ukrainian people today especially need Christians who live in this manner.

"To be Orthodox means to care. We cannot close our eyes to human suffering. We cannot live only for ourselves. A Christian is someone who is willing to share another person's cross. Only then does our faith cease to be merely words and become the living Gospel that others read through our lives."

The Archbishop also drew special attention to the heavenly patron of the parish, Venerable Amphilochius of Pochaiv, who dedicated his entire life to prayer, compassionate service, and mercy.

"Saint Amphilochius never sought fame. He sought the person who needed help. That is why the Lord glorified him with holiness. Even today, he teaches us a simple truth: the nearest road to God passes through love for another human being."

Particularly moving was the participation of so many faithful in the Holy Mysteries of Repentance and the Most Holy Eucharist.

Dozens of parishioners approached Confession and, with the fear of God, faith, and love, received the Holy Mysteries of Christ, bearing witness that the true foundation of every Orthodox parish is unity around the Eucharistic Chalice.

Following the Divine Liturgy, the clergy and faithful together sang the beloved spiritual hymn, "O Great and Only God, Protect Our Ukraine," offering fervent prayers for the Ukrainian people, for the defenders of Ukraine, and for the swift coming of a just peace.

The traditional Many Years was then proclaimed for His All-Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew, His Eminence Metropolitan Antony, His Eminence Archbishop Daniel, the clergy, benefactors, and all the faithful of the parish.

At the conclusion of the services, Archbishop Daniel presented Archpastoral Certificates of Blessing to the donors and benefactors whose labor, talents, and generous offerings made the construction of the new iconostasis possible.

The Archbishop thanked every individual who had contributed with a generous heart.

"Churches are built by human hands, but above all they are built by the faith of human hearts. Every donation, every hour of labor, every talent offered to God becomes another stone in the spiritual temple that the Lord is building within our souls."

Following the festive luncheon, Archbishop Daniel spent several hours in a spiritual gathering with the youth of the parish.

In a relaxed and welcoming atmosphere, they engaged in an open and sincere conversation about faith, the challenges facing young people today, life in the diaspora, vocation, family, prayer, education, and personal responsibility for one's spiritual life.

The gathering became a genuine spiritual retreat.

At its conclusion, many of the young people expressed the desire to receive the Holy Mystery of Confession, and each received a personal archpastoral blessing.

The conversations continued until late in the evening. No one hurried to leave the church, as everyone wished to remain, if only a little longer, within the warm family atmosphere of brotherly love and spiritual joy.

As Archbishop Daniel departed for Munich later that evening, from where he would return to the United States of America, his heart remained filled with profound gratitude to God.

Despite great distances, war, forced displacement, and the many trials of life, the Lord continues to gather His people around the Holy Chalice, strengthening their faith, granting them hope, and opening new chapters in the life of the Ukrainian Orthodox Church in the Diaspora.

May the prayers of Venerable Amphilochius of Pochaiv continue to bless the Ukrainian Orthodox faithful throughout Western Europe, strengthen them in the holy Orthodox faith, preserve Ukrainian families, grant peace to long-suffering Ukraine, and help each of us become like the four friends in the Gospel - those who lovingly bring others to the Savior of the world, our Lord Jesus Christ.

Архіпастирський візит архієпископа Даниїла до української православної громади преподобного Амфілохія Почаївського в Равенсбурзі: освячення нового іконостаса та свідчення живої віри

Равенсбург, Німеччина: 12 липня 2026 року

З особливою духовною радістю українська православна громада преподобного Амфілохія Почаївського у місті Равенсбург (Німеччина) зустріла свого архіпастиря - архієпископа Даниїла, який вперше здійснив архіпастирський візит до парафії. Для молодої громади цей день став історичною сторінкою її духовного життя, адже саме цього дня було звершено чин освячення новозбудованого іконостаса - святині, яка відтепер прикрашатиме храм і духовно провадитиме покоління українських православних вірних до зустрічі з Христом.

Настоятелем парафії є протоієрей Вадим Карпенко, який разом із парафіяльною родиною протягом тривалого часу докладав зусиль для спорудження іконостаса. Ця святиня стала можливою завдяки жертовній праці, фінансовим пожертвам і любові численних благодійників та парафіян, які власними руками і щирими серцями будували красу Божого дому.

Біля входу до храму архієпископа Даниїла тепло зустрічали діти парафії, які в українських вишиванках піднесли архіпастиреві квіти, декламували поетичні вірші про Україну, рідну Церкву та любов до Бога.

Зворушливим моментом стало традиційне українське привітання хлібом і сіллю, яке від імені всієї громади звершив голова парафіяльної управи.

Цей древній український звичай є символом гостинності, любові та великої пошани до дорогого гостя. Хліб символізує життя, достаток і Божу благодать, тоді як сіль нагадує про вірність, чистоту людських стосунків і готовність розділити не лише радощі, але й труднощі життя. Саме так український народ з давніх часів зустрічав тих, кого щиро шанував.

Не менш символічним було й привітання дітей.

Квіти, які вони подарували архіпастиреві, стали образом чистоти дитячих сердець, невинності, надії та майбутнього Української Православної Церкви. Адже саме діти є найбільшим благословенням кожної парафії та живим свідченням того, що життя Церкви продовжується навіть далеко від рідної землі.

Після зустрічі настоятель громади протоієрей Вадим Карпенко привітав архіпастиря від імені духовенства та всіх парафіян, висловивши вдячність за архіпастирську опіку, молитовну підтримку та постійне піклування про українців Західної Європи.

Отець Вадим наголосив, що присутність архієпископа є великим благословенням для громади та знаком єдності кожної парафії із своєю єпархією та Матір'ю-Церквою.

У відповідь архієпископ Даниїл передав усім присутнім щирі вітання і благословення від Його Високопреосвященства Митрополита Антонія, Предстоятеля Української Православної Церкви Діаспори.

Особливо тепло владика звернувся до дітей.

Подякувавши їм за прекрасні квіти, архієпископ несподівано повернувся до маленьких парафіян із батьківським проханням: «Я приймаю ці квіти з великою любов'ю, але хочу попросити вас зробити сьогодні одну дуже важливу справу. Візьміть їх назад і після богослужіння подаруйте своїм матерям. Саме вони щодня вчать вас молитися, приводять до храму, навчають любити Бога і свою Україну. Найкращі квіти завжди повинні належати матерям.»

Ці прості слова глибоко зворушили присутніх і стали ще одним нагадуванням про велич материнського покликання у вихованні дітей у православній вірі.

Перед початком Божественної літургії архієпископ Даниїл звершив чин освячення нового іконостаса.

Іконостас - це не лише художня окраса православного храму. Він є богослов'ям у фарбах, священною межею між земним і небесним, яка відкриває перед людиною таємницю Божої присутності.

Освячення іконостаса стало справжньою духовною радістю для всієї парафії, адже він постав завдяки любові й жертовності простих людей, які прагнули зробити Божий храм достойним місцем молитви.

За Божественною літургією архієпископу співслужили секретар Західноєвропейської Єпархії ієрей Олександр Смоктунович, настоятель громади протоієрей Вадим Карпенко та духовенство єпархії.

Під час проповіді архієпископ Даниїл звернувся до євангельського уривка про розслабленого, якого четверо друзів принесли до Спасителя, розібравши покрівлю дому, щоб лише наблизити свого ближнього до Христа (Мт. 9:1-8).

Владика наголосив, що саме небайдужість друзів стала дорогою до Божого чуда.

«Господь не випадково звершує це чудо через віру інших людей. Четверо друзів не залишили хворого сам на сам зі своїм болем. Вони взяли його тягар на власні плечі. Саме так повинна жити Церква. Ми покликані не проходити повз людський біль, не чекати, що хтось інший допоможе, а самим ставати тими людьми, які несуть своїх братів і сестер до Христа через молитву, любов, підтримку і милосердя. Там, де є справжня любов до ближнього, Господь завжди творить чудо.»

Продовжуючи проповідь, архіпастир звернув увагу, що сьогодні український народ особливо потребує саме таких християн.

«Бути православним - означає бути небайдужим. Ми не можемо закривати очі на людський біль. Ми не можемо жити лише для себе. Християнин - це людина, яка здатна розділити чужий хрест. Саме тоді наша віра перестає бути лише словами і стає справжнім Євангелієм, яке люди читають через наше життя.»

Особливу увагу владика звернув і на небесного покровителя парафії - преподобного Амфілохія Почаївського, який усе своє життя присвятив молитві, служінню людям та милосердю.

«Преподобний Амфілохій не шукав слави. Він шукав людину, яка потребувала допомоги. Саме тому Господь прославив його святістю. І сьогодні він навчає кожного з нас простій істині: найближча дорога до Бога проходить через любов до людини.»

Особливо зворушливою стала участь великої кількості вірних у Святій Тайні Покаяння та Пресвятої Євхаристії.

Десятки парафіян приступили до Сповіді та зі страхом Божим, вірою і любов'ю прийняли Святі Христові Тайни, засвідчуючи, що справжньою основою життя кожної православної громади є єднання навколо Євхаристійної Чаші.

Після завершення Божественної літургії духовенство та вірні разом виконали духовний гімн «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни», підносячи молитви за український народ, захисників України та якнайшвидше настання справедливого миру.

Після цього було проголошено многоліття Вселенському Патріархові Варфоломію, Митрополитові Антонію, архієпископу Даниїлу, духовенству, благодійникам та всім вірним громади.

На завершення богослужіння архієпископ Даниїл вручив Архіпастирські благословенні грамоти жертводавцям та благодійникам, які своєю працею, талантами і пожертвами зробили можливим спорудження нового іконостаса.

Владика подякував кожному, хто своїм серцем долучився до цієї великої справи.

«Храми будуються руками людей, але насамперед вони будуються вірою людських сердець. Кожна пожертва, кожна година праці, кожен талант, подарований Богові, стає цеглиною у духовному храмі, який Господь будує у наших душах.»

Після святкового обіду архієпископ Даниїл провів тривалу духовну зустріч із молоддю парафії.

У невимушеній атмосфері відбувся щирий діалог про віру, сучасні виклики, життя молодої людини в еміграції, покликання, сім'ю, молитву, навчання та відповідальність за власне духовне життя.

Ця зустріч стала справжніми духовними реколекціями.

Після завершення бесіди багато молодих людей виявили бажання приступити до Святої Тайни Сповіді, а кожен із них отримав особисте архіпастирське благословення.

Спілкування тривало до пізнього вечора. Ніхто не поспішав залишати храм, адже кожен прагнув ще хоча б на мить залишитися у родинній атмосфері братньої любові та духовної радості.

Коли надвечір архієпископ Даниїл вирушав дорогою до Мюнхена, звідки мав повернутися до Сполучених Штатів Америки, у серці залишалося глибоке відчуття вдячності Богові.

Незважаючи на відстані, війну, вимушену еміграцію та життєві випробування, Господь продовжує збирати Свій народ навколо Святої Чаші, зміцнюючи його віру, даруючи надію та відкриваючи нові сторінки життя Української Православної Церкви Діаспори.

Нехай молитвами преподобного Амфілохія Почаївського Господь благословляє українських православних вірних Західної Європи, укріплює їх у святій православній вірі, зберігає українські родини, дарує мир багатостраждальній Україні та допомагає кожному з нас бути тими людьми, які, подібно до євангельських друзів розслабленого, з любов'ю приводять інших до Спасителя світу - Господа нашого Ісуса Христа.