A Century of Faith, a New Season of Grace: Saint Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral in New York Celebrates Its Centennial

A Century of Faith, a New Season of Grace: Saint Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral in New York Celebrates Its Centennial

Archbishop Daniel Leads Historic Centennial Celebration, Honors Generations of Faithful Service,

and Calls the Parish Family to Renew Its Commitment to Christ

On Sunday, October 25, 2026, the faithful of Saint Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral gathered in New York City to celebrate a century of prayer, sacrifice, and service. Located on West 82nd Street, not far from Central Park, the cathedral welcomed clergy, parishioners, and guests for a historic observance that united gratitude for the past with a renewed commitment to the future.

For one hundred years, this parish family has offered Ukrainian Orthodox Christians a spiritual home in the heart of the city. Generations have entered its doors to receive the Holy Mysteries, seek consolation, raise their children in the faith, and preserve the sacred traditions entrusted to them. Its centennial bore witness to the enduring power of a community gathered around Christ.

The cathedral holds a cherished place in the life of the Ukrainian Orthodox Church of the USA and in the ministry of her Primate, His Eminence Metropolitan Antony, who prays with the community during his visits to New York. Unable to preside at the centennial because of health concerns, Metropolitan Antony remained lovingly remembered in the prayers of the congregation. His Eminence Archbishop Daniel traveled from the Spiritual Center of the Church in South Bound Brook-Somerset, New Jersey, to lead the celebration.

At the entrance to the cathedral, Archbishop Daniel, vested in his archpastoral mantia, was welcomed by representatives of the Parish Board of Administration and the Sisterhood, altar server Petro Chakhovskyy, and the cathedral’s pastor, Very Rev. Fr. Volodymyr Muzychka.

The traditional presentation of bread and salt, flowers, and the altar cross expressed the hospitality, affection, and faith of the parish family. Those offering the welcome asked the Archbishop to pray for the community as it celebrated its first century and opened a new chapter in its history.

Receiving these gifts, Archbishop Daniel reflected on their spiritual meaning. Bread and salt conveyed a welcome rooted in Ukrainian tradition, while the flowers expressed love and the beauty of lives offered to God. The hand cross, brought from the Holy Altar for the hierarch to venerate and use in blessing the faithful, directed every heart toward Christ. It recalled that episcopal ministry and parish life find their purpose in the Lord’s saving sacrifice and the hope of His Resurrection.

The Archbishop expressed his humility and gratitude at being entrusted with leading the celebration. He honored the hierarchs, clergy, founders, benefactors, and generations of faithful whose prayers and labors had nurtured the cathedral. Their legacy, he emphasized, now rests in the hands of those called to carry its ministry into a second century.

As seminarians of Saint Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary chanted the entrance hymns, Archbishop Daniel entered the temple and was vested for the Hierarchical Divine Liturgy.

Father Volodymyr and visiting clergy concelebrated, assisted by Rev. Fr. Yurii Pidhirskyi, Very Rev. Fr. Yurii Bazylevskyi, Rev. Fr. Serhii Bodnar, Deacon Serhii Khomitsky, and Deacon Andriy Akulenko. The cathedral choir offered the liturgical responses, drawing the congregation into the prayerful joy of the occasion.

A particularly moving moment took place at the Small Entrance. Archbishop Daniel announced that, with the blessing of Metropolitan Antony, Father Volodymyr Muzychka was being elevated to the ecclesiastical rank of Protopresbyter in recognition of forty-four years of dedicated service to the Church in Ukraine and the United States of America.

The distinction honored decades of pastoral care, faithful celebration of the Holy Mysteries, and sustained service to the people of God. Following the appointed prayer and blessing, Archbishop Daniel proclaimed “Axios!” The clergy and faithful responded with the same acclamation - “Worthy!” - expressing their gratitude for their pastor’s ministry.

The Gospel reading, the Parable of the Sower, provided the spiritual foundation for the Archbishop’s homily.

Christ is the Sower, the seed is the Word of God, and the soil represents the human heart. The question before every generation is how faithfully that heart receives the Word and allows it to bear fruit.

Archbishop Daniel connected this Gospel image to the cathedral’s founders. Arriving in America with faith, hope, and often limited material resources, these men and women understood the necessity of establishing a place of worship. Through their sacrifices, they prepared good soil in which the Gospel could take root. The cathedral’s century of ministry revealed the fruit of their perseverance.

The Archbishop encouraged the faithful to examine the condition of their own hearts. Resentment, pride, indifference, and division can harden the soil of a community. Prayer, repentance, forgiveness, and generosity prepare it to receive God’s grace. Honoring the founders therefore requires a continuing willingness to live the faith they worked so diligently to preserve.

Within this reflection, Archbishop Daniel recalled the legacy of Metropolitan John Theodorovich, an early shepherd of Ukrainian Orthodox Christians in North America.

The celebration fell on the eve of the 105th anniversary of his episcopal consecration on October 26, 1921. He arrived in the United States in 1924 and became the first Primate of the Church, helping to strengthen the spiritual life and organization of its communities. His ministry formed part of the wider struggle to sustain Ukrainian Orthodox life amid displacement and persecution.

The Archbishop invited the congregation to consider the seeds planted by such spiritual leaders. Their work continues wherever a parish welcomes a newcomer, teaches a child to pray, forms a vocation, or offers consolation to someone in distress. Their memory places a responsibility upon the present generation to nurture what it has received.

Turning to a modern illustration, Archbishop Daniel recalled Kevin Carter’s widely known 1993 photograph of a famine-stricken child in Sudan with a vulture nearby. The distressing image prompted international attention and searching questions about the responsibility of those who witness suffering.

In the context of the homily, it became an invitation to examine the choices made when another person’s need comes into view.

For Christians, awareness of suffering must lead toward compassion expressed in action. Opportunities for kindness often arrive quietly: a neighbor who needs help, a lonely parishioner awaiting a visit, a family burdened by grief, or a person seeking understanding.

The Archbishop urged the faithful to treasure these moments and respond with goodness, resisting words and actions that deepen division or cause pain.

As Saint Volodymyr Cathedral entered its second century, he called upon its people to become builders of the Kingdom of God through faithful worship and daily acts of love. The grace of the Holy Spirit, received and lived within the Church, would sustain that calling.

Throughout the Divine Liturgy, prayers were offered for the health and well-being of the hierarchs, clergy, parishioners, and faithful; for the men and women of the Ukrainian Armed Forces defending their homeland; and for Ukraine and the United States of America.

Numerous communicants approached the Holy Chalice, receiving the precious Body and Blood of Christ. At the heart of the centennial stood this Eucharistic communion, through which the parish family was united in the Lord.

A memorial litany remembered the departed founders, hierarchs, clergy, benefactors, and parishioners who had served the cathedral throughout its history. Their names and sacrifices remained woven into the community’s prayer.

A special prayer for Ukraine further united the celebration with the suffering and steadfast hope of the Ukrainian people.

At the conclusion of the Liturgy, Father Volodymyr expressed gratitude to Archbishop Daniel for presiding and conveyed the parish family’s love and greetings to Metropolitan Antony. He thanked the visiting clergy, singers, servers, organizers, and faithful whose participation had made the celebration possible.

With Metropolitan Antony’s blessing, and upon the recommendation of the pastor and Parish Board of Administration, Archbishop Daniel presented ecclesiastical recognitions to parish members whose devoted service had strengthened the community.

Blessed certificates of gratitude honored, in particular, the hardworking men who had repainted, renewed, and prepared the cathedral for its centennial. Their practical labor reflected an enduring love for the house of God: Nazarii Chervak, Oleh Chervak, Dmytro Kira, Mykola Kulak, Yurii Luchko, Mykola Makota, Andrii Mrichko, Yurii Orletskyi, Andrii Ozorovych, Mykola Palamar, Oleh Podletskyi, Anatolii Servetnyk, Volodymyr Semeniuk, Vasyl Seniv, Yaroslav Sishchuk, Ruslan Smoliichuk, Roman Shtymiak, Taras Shcherbiuk, Jacinto Hernandez, Giorgi Koridze, Frank Morales, Lester Mirzejewski, Francisco Paxtor, and Pedro Tizol.

Additional Church medals recognized distinguished service to the cathedral community.

Petro Chakhovskyy and Olia Chakhovska received the Medals of Saints Boris and Hlib of the Ukrainian Orthodox Church of the USA in recognition of their faithful and dedicated service to the cathedral.

Vasyl Lysetskyi was also awarded the Medal of Saints Boris and Hlib of the Ukrainian Orthodox Church of the USA for the considerable time and effort he devoted to coordinating and overseeing the renovation and repair work throughout the cathedral.

Volodymyr Zhehadlo and Olia Zhehadlo received the Medals of Saint Job of Pochaiv of the Ukrainian Orthodox Church of the USA in recognition of their extraordinary dedication following the completion of the renovation work. Through countless hours of cleaning, dusting, vacuuming, and preparing the sacred space, they ensured that the cathedral was beautiful, orderly, and ready to welcome the faithful for Sunday worship.

Dobrodiyka Maria Muzychka received the Medal of the Protection of the Mother of God in gratitude for her leadership and dedication to the cathedral community.

These presentations acknowledged the many ways in which faithful service sustains parish life, both visibly and quietly. They also reminded everyone that the beauty of a church is not measured solely by its architecture or decoration, but by the love, sacrifice, and generosity of those who care for it.

Following a commemorative photograph in the church, the congregation gathered in the parish hall for the centennial banquet and cultural program.

Viktor Kurylyk, Vice President of the Parish Board of Administration, served as master of ceremonies. Musical and artistic presentations by seminarians, parishioners, and guest performers enriched the gathering, expressing the spiritual and cultural heritage that generations had preserved.

Pavlo Bahan contributed to the celebration through his work with the music, sound, and direction of the program.

The performances by the seminarians of Saint Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary; Anna and Dmytro Shelest, together with their sons Oleksii and Ivan Shelest; Bohdan Sikora and Lida Bychkova; Dana Kyrylyk; Halyna Bahan; and Ivanna and Volodymyr Hul offered a fitting continuation of the day’s thanksgiving, bringing together the gifts of the community in a spirit of fellowship.

Gratitude was also expressed for the preparation and editing of the centennial commemorative volume, 100 Years of Faith and Tradition - especially to the author and the cathedral’s Parish Board of Administration President - Andrew Fessak. By preserving the story of the cathedral and the people who shaped it, the publication offers future generations a record of sacrifice, perseverance, and belonging.

As Archbishop Daniel, the clergy, and seminarians prepared to return to the Spiritual Center of the Church in New Jersey, the faithful continued sharing memories and reflections. The conversations bore witness to the bonds formed through years of common prayer and service.

Saint Volodymyr Cathedral’s centennial affirmed that the work begun by its founders remains alive.

A renewed temple, a grateful congregation, and a new generation receiving the faith together offered a hopeful beginning to its next century.

The first century was built upon the courage of immigrants, the devotion of clergy, the sacrifices of families, and the unshakable conviction that faith in Christ must be preserved and passed on.

The second century now calls for the same spiritual courage, expressed in new circumstances: welcoming those who seek God, strengthening families, educating young people in the Orthodox faith, preserving Ukrainian Christian heritage, and extending Christ’s compassion to a world longing for hope.

The cathedral is more than a monument to the past. It is a living witness to the Resurrection of Christ, a spiritual home where the Gospel continues to be proclaimed, the Holy Mysteries celebrated, and generations united in prayer.

May the seeds planted in faith continue to bear fruit in holiness, compassion, and love. Through the intercessions of the Holy Equal-to-the-Apostles Great Prince Volodymyr, the Enlightener of Ukraine, may the Lord preserve this cathedral family in unity, strengthen its ministry, and guide it through many more generations of faithful service.

Many blessed years to Saint Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral in New York City!

Многая і благая літа!

Століття віри та новий час Божої благодаті:

кафедральний собор святого Володимира в Нью-Йорку відзначив свій 100-літній ювілей

Архієпископ Даниїл очолив історичне святкування століття парафії, відзначив багаторічне жертовне служіння вірних

та закликав парафіяльну родину до оновлення духовного життя у Христі

У неділю, 25 жовтня 2026 року, духовенство, парафіяни та численні гості зібралися у кафедральному соборі святого рівноапостольного великого князя Володимира в Нью-Йорку, щоб урочисто відзначити знаменну подію - 100-ліття молитовного, духовного та громадського служіння української православної парафії.

Розташований на Західній 82-й вулиці, неподалік від Центрального парку, собор став місцем особливого духовного єднання, де вдячність Богові за минуле поєдналася з молитвою за майбутнє.

Упродовж ста років ця парафіяльна родина була духовною домівкою для поколінь українських православних християн у самому серці Нью-Йорка. Сюди приходили люди, щоб брати участь у Святих Таїнствах, знаходити розраду в життєвих випробуваннях, виховувати дітей у православній вірі та зберігати духовну спадщину, передану їм попередніми поколіннями.

Столітній ювілей став свідченням незгасної сили віри та життєдайної присутності Христа серед Його народу.

Кафедральний собор святого Володимира посідає особливе місце в житті Української Православної Церкви США та в архіпастирському служінні її Предстоятеля - Високопреосвященнішого митрополита Антонія, який під час своїх відвідин Нью-Йорка молиться разом із цією парафіяльною громадою.

На жаль, через стан здоров’я митрополит Антоній не зміг особисто очолити ювілейні богослужіння. Водночас його ім’я з особливою любов’ю та вдячністю згадувалося у молитвах духовенства і вірних.

З благословення митрополита Антонія до Нью-Йорка з Духовного осередку Української Православної Церкви США в Саут-Баунд-Бруку - Сомерсеті, штат Нью-Джерсі, прибув Високопреосвященніший архієпископ Даниїл, щоб очолити святкування історичного ювілею кафедральної парафії.

Біля входу до кафедрального собору архієпископа Даниїла, одягненого в архієрейську мантію, урочисто зустріли представники Парафіяльної управи, Сестринства, прислужник вівтаря Петро Чаховський та настоятель собору –митрофорний протоієрей Володимир Музичка.

За давньою українською традицією архіпастиреві піднесли хліб і сіль, квіти та напрестольний хрест.

Ці дари стали виявом гостинності, любові та глибокої віри парафіяльної родини. Представники громади попросили владику піднести молитви за всіх її членів, які, завершуючи перше століття свого існування, вступають у новий період церковного життя.

Приймаючи дари, архієпископ Даниїл звернув увагу присутніх на їхнє духовне значення.

Хліб і сіль символізують щирість української гостинності та благословення спільного життя. Квіти є знаком любові, вдячності та краси людського життя, присвяченого Богові. Натомість святий хрест, винесений із вівтаря для поклоніння архіпастиря та благословення вірних, нагадує, що центром кожного церковного служіння є Господь Ісус Христос, Його спасительна Жертва та світлоносне Воскресіння.

Архієпископ висловив смиренну вдячність за можливість очолити історичне святкування та згадав із пошаною архіпастирів, священнослужителів, засновників, добродіїв і численні покоління парафіян, молитвами, працею та жертовністю яких зростала і зміцнювалася ця святиня.

Владика наголосив, що їхня духовна спадщина сьогодні довірена новому поколінню, покликаному продовжувати служіння Церкви у другому столітті її історії.

Під спів вхідних молитовних піснеспівів у виконанні семінаристів Свято-Софіївської Української Православної Богословської Семінарії архієпископ Даниїл увійшов до храму, де відбулося його облачення для звершення архієрейської Божественної літургії.

Разом із владикою молилися та співслужили настоятель собору протоієрей Володимир Музичка і запрошені священнослужителі: протоієрей Юрій Підгірський, протоієрей Юрій Базилевський, ієрей Сергій Боднар, диякон Сергій Хомицький та диякон Андрій Акуленко.

Богослужбові піснеспіви виконував кафедральний хор під керівництвом Наталії Ващенко, наповнюючи святиню молитовною красою та духовною радістю ювілейного дня.

Особливо зворушливою подією став Малий вхід Божественної літургії.

Архієпископ Даниїл оголосив, що з благословення митрополита Антонія настоятель кафедрального собору протоієрей Володимир Музичка возводиться у церковний сан протопресвітера на знак визнання його сорока чотирьох років відданого священничого служіння Церкві Христовій в Україні та Сполучених Штатах Америки.

Ця висока церковна відзнака стала визнанням десятиліть душпастирської опіки, ревного звершення Святих Таїнств, духовного проводу вірних та невтомного служіння Божому народові.

Після встановленої молитви й архіпастирського благословення владика Даниїл урочисто виголосив: «Аксіос!», на що духовенство та вірні відповіли тим самим радісним проголошенням - «Достойний!»

У цьому спільному виголосі прозвучали вдячність, любов і повага парафіяльної родини до свого духовного наставника.

Євангельське читання неділі - притча Господа Ісуса Христа про сіяча - стало духовною основою архіпастирської проповіді.

Христос є Сіячем, зерно - це Слово Боже, а ґрунт символізує людське серце.

Перед кожним поколінням постає одне й те саме духовне запитання: наскільки відкритим є наше серце для Божого Слова і чи дозволяємо ми йому приносити плоди у власному житті?

Архієпископ Даниїл пов’язав цей євангельський образ з історією засновників кафедрального собору.

Прибуваючи до Америки, часто маючи дуже обмежені матеріальні можливості, ці чоловіки й жінки приносили із собою найцінніший скарб - віру в Бога, надію та прагнення зберегти свою духовну спадщину.

Вони розуміли, що необхідно створити місце молитви, де їхні діти та наступні покоління могли б пізнавати Христа, брати участь у Святих Таїнствах і зростати в православній вірі.

Своєю жертовністю вони підготували добрий ґрунт, у якому зерно Святого Євангелія пустило коріння та принесло рясні плоди.

Сто років існування кафедрального собору стали видимим свідченням їхньої віри, наполегливості та любові до Церкви.

Архіпастир закликав присутніх замислитися над станом власного духовного ґрунту.

Образа, гордість, байдужість і розділення можуть зробити людське серце твердим та несприйнятливим до Божої благодаті.

Натомість молитва, покаяння, прощення, милосердя та жертовна любов готують серце до прийняття Божого Слова.

Тому справжнє вшанування засновників парафії полягає не лише у збереженні пам’яті про них, але передусім у готовності жити тією вірою, яку вони так ревно берегли.

У цьому контексті архієпископ Даниїл також згадав духовну спадщину митрополита Іоана Теодоровича - одного з перших архіпастирів українських православних християн у Північній Америці.

Ювілейне святкування відбулося напередодні 105-ї річниці його єпископської хіротонії, звершеної 26 жовтня 1921 року.

Прибувши до Сполучених Штатів Америки у 1924 році, митрополит Іоан став першим Предстоятелем Церкви та відіграв визначну роль у становленні й організації українського православного церковного життя.

Його служіння було частиною ширшої боротьби за збереження української православної духовності в умовах вимушеного переселення, історичних випробувань і переслідувань.

Архієпископ закликав парафіян замислитися над зернами віри, посіяними такими духовними провідниками.

Їхня праця продовжується щоразу, коли парафія приймає нову людину, навчає дитину молитися, підтримує духовне покликання або дарує розраду тому, хто переживає страждання.

Пам’ять про попередні покоління покладає на сучасних християн відповідальність дбайливо плекати отриману духовну спадщину.

Звертаючись до сучасного прикладу, архієпископ Даниїл згадав відому фотографію Кевіна Картера, зроблену 1993 року в Судані. На ній зображено виснажену голодом дитину, неподалік від якої перебуває стерв’ятник.

Ця трагічна світлина привернула увагу міжнародної спільноти до людських страждань і викликала глибокі моральні запитання щодо відповідальності тих, хто стає свідком чужого болю.

У контексті проповіді цей образ став нагодою замислитися над тим, як ми реагуємо, коли бачимо потребу іншої людини.

Для християнина усвідомлення чужого страждання не може обмежуватися лише співчуттям на словах. Воно повинно ставати конкретним виявом любові та милосердя.

Можливості зробити добро часто з’являються непомітно: сусід потребує допомоги, самотній парафіянин чекає на відвідини, родина переживає горе, а хтось прагне простого людського розуміння.

Архієпископ закликав вірних цінувати такі миті та відповідати на них добротою, уникаючи слів і вчинків, які поглиблюють розділення або завдають болю ближнім.

Вступаючи у друге століття своєї історії, кафедральна парафія святого Володимира покликана ставати живою спільнотою будівничих Царства Божого - через вірність богослужінню, щоденне милосердя та жертовну любов.

Саме благодать Святого Духа, яку ми приймаємо та якою живемо в Церкві, дає сили здійснювати це покликання.

Під час Божественної літургії підносилися особливі молитви за здоров’я та благополуччя архіпастирів, духовенства, парафіян і всіх вірних; за мужніх воїнів Збройних сил України, які захищають рідну землю; а також за Україну та Сполучені Штати Америки.

Численні вірні приступили до Святої Чаші, приймаючи Пречисте Тіло і Дорогоцінну Кров Господа нашого Ісуса Христа.

Саме Євхаристія стала духовним осередком ювілейного святкування, адже у Святому Причасті вся парафіяльна родина єднається з Христом та одне з одним.

Під час заупокійної єктенії молитовно згадували всіх спочилих засновників, архіпастирів, священнослужителів, добродіїв і парафіян, які протягом століття служили кафедральному собору. Їхні імена, молитви та жертви назавжди вплетені в духовну історію цієї громади.

Особлива молитва за Україну поєднала ювілейну радість зі стражданнями, незламною вірою та надією українського народу.

Після завершення Божественної літургії настоятель собору протопресвітер Володимир висловив щиру вдячність архієпископові Даниїлу за очолення ювілейних богослужінь та передав любов і найкращі побажання парафіяльної родини митрополитові Антонію.

Він також подякував запрошеному духовенству, хористам, прислужникам, організаторам святкування та всім вірним, завдяки спільній праці яких цей історичний день став справжнім святом віри та єдності.

З благословення митрополита Антонія, за поданням настоятеля та Парафіяльної управи, архієпископ Даниїл вручив церковні нагороди й благословенні грамоти парафіянам, які своєю відданою працею зробили вагомий внесок у життя кафедральної громади.

Особливими благословенними грамотами вдячності було відзначено чоловіків, які доклали значних зусиль до ремонту, оновлення, фарбування та належного приготування кафедрального собору до його столітнього ювілею.

Їхня праця стала яскравим свідченням любові до Божого дому та відповідальності за духовну спадщину парафії.

Благословенними грамотами були відзначені: Назарій Червак, Олег Червак, Дмитро Кіра, Микола Кулак, Юрій Лучко, Микола Макота, Андрій Мрічко, Юрій Орлецький, Андрій Озорович, Микола Паламар, Олег Подлецький, Анатолій Серветник, Володимир Семенюк, Василь Сенів, Ярослав Сіщук, Руслан Смолійчук, Роман Штим’як, Тарас Щербюк, Jacinto Hernandez, Giorgi Koridze, Frank Morales, Lester Mirzejewski, Francisco Paxtor та Pedro Tizol.

Окремих парафіян було удостоєно високих церковних відзнак Української Православної Церкви США.

Петра Чаховського та Олю Чаховську нагороджено медалями святих благовірних князів Бориса і Гліба Української Православної Церкви США на знак визнання їхнього багаторічного відданого служіння кафедральному собору.

Василя Лисецького також нагороджено медаллю святих Бориса і Гліба Української Православної Церкви США за значний особистий внесок у координацію, організацію та нагляд за ремонтними й відновлювальними роботами у храмі.

Володимира Жегадла та Олю Жегадло нагороджено медалями преподобного Іова Почаївського Української Православної Церкви США за їхню надзвичайну жертовність і працю після завершення ремонтних робіт.

Присвятивши багато годин прибиранню, витиранню пилу, очищенню церковного приміщення та впорядкуванню святині, вони подбали про те, щоб кафедральний собор був чистим, охайним і належно підготовленим до недільних богослужінь.

Добродійку Марію Музичку було нагороджено медаллю Покрови Пресвятої Богородиці на знак вдячності за її провід, жертовність та віддане служіння кафедральній парафіяльній родині.

Ці церковні відзнаки стали свідченням того, що життя парафії підтримується не лише видимими урочистостями, але й щоденною, часто непомітною працею людей, які з любов’ю служать Богові та Його Церкві.

Вони також нагадали всім присутнім, що справжня краса храму вимірюється не лише його архітектурою чи оздобленням, а передусім любов’ю, жертовністю та щедрістю тих, хто дбає про нього.

Після спільної пам’ятної фотографії у храмі учасники святкування зібралися у парафіяльній залі на урочистий ювілейний бенкет і культурно-мистецьку програму.

Ведучим святкової програми став Віктор Курилик, заступник голови Парафіяльної управи.

Музичні та мистецькі виступи семінаристів, парафіян і запрошених виконавців збагатили святкування, відображаючи духовну та культурну спадщину, яку українська православна громада зберігала протягом багатьох поколінь.

Важливий внесок в організацію музичного супроводу, звукового забезпечення та проведення програми зробив Павло Баган.

Особливу радість присутнім подарували виступи семінаристів Свято-Софіївської Української Православної Богословської Семінарії; Анни та Дмитра Шелестів разом із їхніми синами Олексієм та Іваном Шелестами; Богдана Сікори та Ліди Бичкової; Дани Кирилик; Галини Баган; Іванни та Володимира Гулів.

Їхні творчі дари стали прекрасним продовженням спільної подяки Богові, об’єднавши присутніх у атмосфері духовної радості, братерської любові та щирого спілкування.

Особливу вдячність було також висловлено всім, хто долучився до підготовки та редагування ювілейного пам’ятного видання «100 років віри і традиції» (100 Years of Faith and Tradition) – особливо автору та голові парафіяльної управи Андрію Фесаку.

Ця праця зберігає історію кафедрального собору та людей, які творили її своїми молитвами, працею і жертовністю, передаючи наступним поколінням дорогоцінне свідчення віри, витривалості та духовної єдності.

Коли архієпископ Даниїл, духовенство та семінаристи готувалися повернутися до Духовного осередку Української Православної Церкви США у штаті Нью-Джерсі, парафіяни ще довго продовжували спілкуватися, ділитися спогадами та роздумами про прожиті роки.

У цих щирих розмовах відчувалася особлива духовна близькість людей, яких об’єднали десятиліття спільної молитви, праці та служіння.

Святкування століття кафедрального собору святого Володимира засвідчило, що справа, розпочата його засновниками, залишається живою.

Оновлений храм, вдячна парафіяльна родина та нове покоління, яке приймає і продовжує православну віру, стали обнадійливим початком наступного століття церковного служіння.

Перше століття було збудоване на мужності українських переселенців, відданості духовенства, жертовності родин і непохитному переконанні, що віру в Христа необхідно зберігати та передавати наступним поколінням.

Друге століття вимагає тієї самої духовної мужності, але вже в нових історичних обставинах.

Це покликання відкривати двері храму для тих, хто шукає Бога; зміцнювати християнські родини; виховувати молодь у святій православній вірі; берегти українську християнську спадщину та нести Христове милосердя світові, який так гостро потребує надії.

Кафедральний собор святого Володимира є чимось значно більшим, ніж пам’яткою минулого.

Це живе свідчення Воскресіння Христового, духовна домівка, у якій продовжує лунати Святе Євангеліє, звершуються Святі Таїнства та єднаються у молитві покоління вірних.

Нехай зерна віри, посіяні молитвами та жертовністю попередніх поколінь, і надалі приносять щедрі плоди святості, милосердя та любові.

Молитвами святого рівноапостольного великого князя Володимира, Просвітителя України, нехай Всемилостивий Господь зберігає цю кафедральну парафіяльну родину в духовній єдності, зміцнює її служіння та провадить через наступні покоління вірного служіння Христові та Його Святій Церкві.

Многая і благая літа кафедральному собору святого рівноапостольного великого князя Володимира в Нью-Йорку!

На многії і благії літа!

A Century of Faith, a New Season of Grace: Saint Volodymyr Ukrainian Orthodox Cathedral in New York Celebrates Its Centennial

69 photosSunday, October 25, 2026

Photos by Subdeacon Yaroslav Bilohan

View all 69 photos
Share This:



< PreviousNext >
You might also like:

Strategic Plan

Black or White Small Prayer Book
Black or White Small Prayer Book
Black or White Small Prayer Book
Prayer Book
Prayer Book
Prayer Book
Julian Calendar 2026
Julian Calendar 2026
Julian Calendar 2026
Revised Julian Calendar 2026
Revised Julian Calendar 2026
Revised Julian Calendar 2026

  

Pastoral Reflections

Recent Galleries

Metropolia

Directories

Institutions

Organizations

Mailing Address
Ukrainian Orthodox Church of the USA
P.O. Box 495
South Bound Brook, NJ 08880

Offices:
Ukrainian Orthodox Church of the USA
Metropolia Center
135 Davidson Avenue
Somerset, NJ 08873