“Neither this man nor his parents sinned, but that the works of God should be revealed in him” (John9:3). These words were heard during the reading of the Gospel for this Sunday. It would seem that a great misfortune had afflicted this man: he was born blind, and he never saw the beauty of God’s world. When people saw this man blind from birth, they immediately thought that God had sent him this misfortune as a severe punishment for his sins, or those of his parents, because children are often punished for their parents’ sins.

У сьогоднішньому Євангелії ми слухаємо цікаву і глибоку розмову між Ісусом Христом і жінкою-самарянкою. Ця розмова відбувається за містом біля криниці. Ісус Христос, як дійсна криниця, яка має у собі джерело живої води, приходить, сідає біляї криниці Якова і чекає на спраглу людину. Розмова відбувається якраз опівдні, коли сонце стоїть в зеніті, коли людина почувається спраглою. І ось Христос сам прийшов до спраглої людини і робить перший крок назустріч їй.