Про важливість тіла людини
Мт. 9:1-8
Коли ми читаємо євангельські уривки про те, як Христос воскресив мертвого або зцілив тіло людини, ми рідко замислюємося про те, що людське тіло означає для Самого Бога, Який створив його з любов'ю для вічного життя, і що воно мало б означати для нас самих. Якщо б наше тіло не було б Богові дороге, так само цінне і ніжно любиме Ним, як і наша вічна душа, Бог не став би зціляти тіло або піклуватися про його вічне життя після воскресіння мертвих.
І коли ми замислюємося про людське тіло, чи це в зв'язку з вічністю або з тимчасовим життям, у зв'язку чи з земним або небесним, ми можемо поставити собі запитання: невже ми не отримуємо все наше знання, про Бога або про створений світ через тіло?
З дитинства, з самого нашого народження ми пізнаємо ніжність і любов через посередництво нашого тіла, задовго до того, як можемо осягнути що-небудь розумом. Потім ми зростаємо в пізнанні, мудрості, досвідченості; все, чим володіє наш розум, все, що робить наші серця такими багатими, сягає до нас через наші почуття. Апостол Павло сказав: віра від слухання, а слухання – від слова Божого... Красу людського обличчя, і навколишнього світу, і всього, що людина зуміла створити прекрасного і значного, ми сприймаємо через зір. І можна перерахувати і далі всі наші почуття, які, як двері, відкриваються на споглядання краси і сенсу створеного світу, а через нього – на споглядання вічності: вічної краси Божої, сяючої в усьому Його творінні.
Ось чому з такою любов'ю Христос здійснював зцілення тіла; цими зціленнями Бог з усією силою являє вічність втіленого буття. Тому ж, коли хтось вмирає, ми оточуємо його (чи її) тіло такою ніжністю і таким благоговінням. Це тіло створене Богом, в це тіло Він вклав всю Свою любов. І більше того: Він Сам став людиною, Сам Живий Бог зодягнув у плоть і явив нам не тільки, що людина так побудована, така велика, так глибока, що може з'єднатися з Богом, стати причасником Божественної природи, але що наше тіло здатне бути Духоносним, воістину Богоносним. Яке це диво!
І ми також бачимо, що Своє вічне життя Бог являє нам через речовину землі: через хрещальні води, які стають джерелом вічного життя, через хліб і вино, пронизані Його Божеством, – і нашим тілом ми долучаємося Самому Богу в Його таїнствах. Яке дивне наше тіло, і з яким благоговінням ми повинні ставитися до нього! Тіло покликане до вічного спілкування з Богом, так само, як і душа. Не даремно апостол Павло говорить: прославляйте Бога в тілах ваших, і в душах ваших... Прославляйте: дайте Богові сяяти через ваше тіло, як Він може сяяти через вашу душу, нехай ваше тіло буде таким, щоб дотик з ним було б дотиком з Втіленням, з тайною Бога, Який став людиною.
Замислимося над цим, бо дуже часто ми не віддаємо собі звіту про вічну красу і велич нашого тіла. І як часто ми думаємо про смерть як про миті, коли безсмертна душа набуває Божественне життя, а тіло розпадається в прах. Так, воно перетворюється в порох, але у нього вічне покликання: воно справді воскресне, як воскрес Христос. І всі ми одного разу постанемо перед Богом втіленими, з преображеним тілом, як преображене тіло Христове, з душею, оновиться вічністю, і будемо спілкуватися з Богом у любові, у вірі і в молитві не тільки душею, але разом з усім створеним станемо причасником Божественної природи і душею, і тілом: душею і тілом, коли, за обітницею Божою через апостола Павла, Бог буде все у всьому, і ніщо не залишиться поза Божественним спілкуванням, Божественної Слави.
Яке це диво! Яка дивна таємниця: тіло, немовби, таке крихке, таке минуще, може належати вічності і вже сяє славою у святих. Амінь.
о. Георгій Тяпко
Парафія Св. Архистратига Михаїла
Сан-Франциско, Каліфорнія
|
|